PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLmFkdGVsbGlnZW50LmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjExL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+PC9jZW50ZXI+PC9kaXY+
УКР
УКР

Андрій Куликов: Ми працюємо не для рейтингів, а для того, щоб жити у кращому суспільстві

0 - 0

 

 

 

Ведучий програми «Свобода слова» на ICTV розповів про те, кому насправді належить четверта влада, яких принципів та пріоритетів має дотримуватися професійний журналіст, про рейтинги та глядацькі смаки, а також секрети створення якісного телепродукту.

— Я читав, що ви випадково стали на журналістську стежку.

— Після закінчення факультету міжнародних відносин і міжнародного права Київського університету імені Тараса Шевченка я не міг знайти роботу за спеціальністю, як і більшість моїх однокурсників. Никаючи, розвантажуючи вагони, даючи приватні уроки англійської, географії, я зустрів старшого друга — письменника Ярослава Королевича, блаженної пам’яті. Він запитав, чому невеселий. Відповів йому, що не можу знайти роботу… Він і порадив написати кілька матеріалів на пробу, я три написав, два з них узяли до друку. І я став працювати в редакції.

— Ви якось сказали, що «тиск колег і тиск аудиторії — те, що може сприяти професійному розвитку журналіста, тільки треба вміти правильно сприймати як критику, так і похвалу». Наші колеги більше тяжіють до похвальби? Що характерне для журналістської спільноти? 

— Мені здається, що ті журналісти, які більше тяжіють до соціальних мереж, до квазі-соцмереж, більше впадають у критику і критиканство. Цех дуже роздрібнений, у нас досі немає потужної профспілки… Спостерігається тенденція: своїх підхвалити, а чужих, навпаки, полаяти. Іноді в телевізійній галузі це особливо виявляється, коли проводяться якісь конкурси, вручаються нагороди.

— Постійно чуємо: журналістика — четверта влада. А може, це міф? І чи стане вона справді такою владою? 

— За умови, що зміниться характер влади в Україні. Бо, якщо ми четверта влада в цій системі влади, яку більшість народу не любить, то, думаю, нам небезпечно ставати нею насправді. Мені більше імпонує визначення «вартові демократії». Утім, хіба нам з вами влада потрібна? Не думаю. Навпаки, ми робимо нашу аудиторію потужнішою, бо даємо їй знання, маючи які людина стає сильнішою… Тобто владу, яка може бути в нас, ми свідомо передаємо нашій аудиторії. 

— Ви якось сказали, що під час програми перейшли від дискусій до звіту, бо, мовляв, важливо знати, що робить влада. Але ж це впливає, мабуть, на рейтинг програми, адже люди хочуть видовищності.

— Так, впливає. Але ми свідомі також, що прагнемо робити програму не для рейтингу, а саме тому, що хочемо жити в кращому суспільстві й розглядаємо цю справу перш за все як один зі способів організації широкої суспільної дискусії, а її підсумком стане те, що люди одержать відповіді на свої запитання. Тому так скажу: у нас є певний кредит довіри від керівництва каналу, яке не дуже зважає на наші рейтинги. Хоч останні 3–3,5 роки рейтинги у нас гарні, бувають і провали, коли ми не задоволені показниками глядацької уваги. Але головне, чого прагнемо: чи пролунала свіжа думка, чи наведено реальні докази (позитив або негатив), чи когось з учасників нашої програми процитували інші ЗМІ. От це важливіше, ніж рейтинг.

— А є затребуваність суспільства на серйозну політичну аналітику? Чи все ж переважає бажання побачити шоу з видовищними елементами?

— Запит такий, вважаю, є. Тут постає питання єдності та боротьби суперечностей, тому що, з одного боку, телебачення орієнтується на смаки глядачів, на уподобання, як і газети, радіо. А з іншого, телевізійники і формують ці уподобання та смаки, але часто не утруднюють себе, щоб запропонувати глядачам якісно новий продукт. Щоб виховати в них за певний час смак до цього якісного продукту. На телебаченні (і в пресі також) є така тенденція — працювати на мінімальному або середньо прийнятному рівні, щоб народ, перепрошую, не плювався… Ну, прочитали, ну, подивилися. От нам, журналістам, і не треба напружуватися. І збут є.

— Хотілося б почути і про секрети творчої кухні під час підготовки «Свободи слова».

— Секрети прості. Наша команда (редактори, продюсер і я, певна річ) вирішує, робимо ми сьогодні програму з політиками або без них. Чи запросимо урядовців, силовиків, експертів і спробуємо не давати слова політикам, щоб вони не розвели тут суцільну агітацію. Усе залежить від того, що відбувається у світі, наскільки в нас є цікаві теми, якими можна замінити політичну дискусію. Потім вирішуємо, кого персонально запрошувати. І тут приблизно з 2009–2010 років діє тенденція: забагато контролю участі політиків у таких програмах узяли на себе їхні партійні штаби та прес-служби. Якщо до того 80 відсотків запрошень ми робили політикам напряму, то відтоді все через партійні органи, і це дуже заважає нам жити та працювати. Бо ти кажеш, що для програми нам потрібен такий-то політик, а партійний штаб уперся — буде інший, і тільки так. І починаються переговори або торгівля. Деколи такі домовленості спрацьовують, а часом ні. Щодо «кухні». Є, звісно, і психологічні прийоми. Є кілька персонажів, якщо я знаю, що вони прийдуть, то в мене настає великий нервовий період і я думаю, що програма не вдасться… На психофізіологічному рівні буває сумісність чи несумісність. З деким, чиї погляди не поділяю, мені досить легко працювати, бо я знаю, що вони беруть до уваги інтереси програми й готові діяти за правилами, а деякі, кому я симпатизую, навпаки, нехтують інтереси журналістів, а отже, й інтереси публіки. 

— Після закінчення програми маєте змучений вигляд? 

— Уже ні. А колись раніше мене аж тіпало. Таке було напруження під час програм… 

Леонід Фросевич, «Вечірній Київ»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

16.11.2015 10:00
0 - 0



Топ відео

    Поки що немає матеріалів ...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: