PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLmFkdGVsbGlnZW50LmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjExL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+PC9jZW50ZXI+PC9kaXY+
УКР
УКР

Андрій Куликов: Ми працюємо не для рейтингів, а для того, щоб жити у кращому суспільстві

0 - 0

 

 

 

Ведучий програми «Свобода слова» на ICTV розповів про те, кому насправді належить четверта влада, яких принципів та пріоритетів має дотримуватися професійний журналіст, про рейтинги та глядацькі смаки, а також секрети створення якісного телепродукту.

— Я читав, що ви випадково стали на журналістську стежку.

— Після закінчення факультету міжнародних відносин і міжнародного права Київського університету імені Тараса Шевченка я не міг знайти роботу за спеціальністю, як і більшість моїх однокурсників. Никаючи, розвантажуючи вагони, даючи приватні уроки англійської, географії, я зустрів старшого друга — письменника Ярослава Королевича, блаженної пам’яті. Він запитав, чому невеселий. Відповів йому, що не можу знайти роботу… Він і порадив написати кілька матеріалів на пробу, я три написав, два з них узяли до друку. І я став працювати в редакції.

— Ви якось сказали, що «тиск колег і тиск аудиторії — те, що може сприяти професійному розвитку журналіста, тільки треба вміти правильно сприймати як критику, так і похвалу». Наші колеги більше тяжіють до похвальби? Що характерне для журналістської спільноти? 

— Мені здається, що ті журналісти, які більше тяжіють до соціальних мереж, до квазі-соцмереж, більше впадають у критику і критиканство. Цех дуже роздрібнений, у нас досі немає потужної профспілки… Спостерігається тенденція: своїх підхвалити, а чужих, навпаки, полаяти. Іноді в телевізійній галузі це особливо виявляється, коли проводяться якісь конкурси, вручаються нагороди.

— Постійно чуємо: журналістика — четверта влада. А може, це міф? І чи стане вона справді такою владою? 

— За умови, що зміниться характер влади в Україні. Бо, якщо ми четверта влада в цій системі влади, яку більшість народу не любить, то, думаю, нам небезпечно ставати нею насправді. Мені більше імпонує визначення «вартові демократії». Утім, хіба нам з вами влада потрібна? Не думаю. Навпаки, ми робимо нашу аудиторію потужнішою, бо даємо їй знання, маючи які людина стає сильнішою… Тобто владу, яка може бути в нас, ми свідомо передаємо нашій аудиторії. 

— Ви якось сказали, що під час програми перейшли від дискусій до звіту, бо, мовляв, важливо знати, що робить влада. Але ж це впливає, мабуть, на рейтинг програми, адже люди хочуть видовищності.

— Так, впливає. Але ми свідомі також, що прагнемо робити програму не для рейтингу, а саме тому, що хочемо жити в кращому суспільстві й розглядаємо цю справу перш за все як один зі способів організації широкої суспільної дискусії, а її підсумком стане те, що люди одержать відповіді на свої запитання. Тому так скажу: у нас є певний кредит довіри від керівництва каналу, яке не дуже зважає на наші рейтинги. Хоч останні 3–3,5 роки рейтинги у нас гарні, бувають і провали, коли ми не задоволені показниками глядацької уваги. Але головне, чого прагнемо: чи пролунала свіжа думка, чи наведено реальні докази (позитив або негатив), чи когось з учасників нашої програми процитували інші ЗМІ. От це важливіше, ніж рейтинг.

— А є затребуваність суспільства на серйозну політичну аналітику? Чи все ж переважає бажання побачити шоу з видовищними елементами?

— Запит такий, вважаю, є. Тут постає питання єдності та боротьби суперечностей, тому що, з одного боку, телебачення орієнтується на смаки глядачів, на уподобання, як і газети, радіо. А з іншого, телевізійники і формують ці уподобання та смаки, але часто не утруднюють себе, щоб запропонувати глядачам якісно новий продукт. Щоб виховати в них за певний час смак до цього якісного продукту. На телебаченні (і в пресі також) є така тенденція — працювати на мінімальному або середньо прийнятному рівні, щоб народ, перепрошую, не плювався… Ну, прочитали, ну, подивилися. От нам, журналістам, і не треба напружуватися. І збут є.

— Хотілося б почути і про секрети творчої кухні під час підготовки «Свободи слова».

— Секрети прості. Наша команда (редактори, продюсер і я, певна річ) вирішує, робимо ми сьогодні програму з політиками або без них. Чи запросимо урядовців, силовиків, експертів і спробуємо не давати слова політикам, щоб вони не розвели тут суцільну агітацію. Усе залежить від того, що відбувається у світі, наскільки в нас є цікаві теми, якими можна замінити політичну дискусію. Потім вирішуємо, кого персонально запрошувати. І тут приблизно з 2009–2010 років діє тенденція: забагато контролю участі політиків у таких програмах узяли на себе їхні партійні штаби та прес-служби. Якщо до того 80 відсотків запрошень ми робили політикам напряму, то відтоді все через партійні органи, і це дуже заважає нам жити та працювати. Бо ти кажеш, що для програми нам потрібен такий-то політик, а партійний штаб уперся — буде інший, і тільки так. І починаються переговори або торгівля. Деколи такі домовленості спрацьовують, а часом ні. Щодо «кухні». Є, звісно, і психологічні прийоми. Є кілька персонажів, якщо я знаю, що вони прийдуть, то в мене настає великий нервовий період і я думаю, що програма не вдасться… На психофізіологічному рівні буває сумісність чи несумісність. З деким, чиї погляди не поділяю, мені досить легко працювати, бо я знаю, що вони беруть до уваги інтереси програми й готові діяти за правилами, а деякі, кому я симпатизую, навпаки, нехтують інтереси журналістів, а отже, й інтереси публіки. 

— Після закінчення програми маєте змучений вигляд? 

— Уже ні. А колись раніше мене аж тіпало. Таке було напруження під час програм… 

Леонід Фросевич, «Вечірній Київ»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

16.11.2015 10:00
0 - 0



Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: