PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD48L2NlbnRlcj48L2Rpdj4=
УКР
УКР

Андрій Куликов: «Війна України та Росії була неминучою»

0 - 0

Наприкінці минулого тижня ви повернулися з поїздки в Маріуполь.

– За останні два місяці я був у цьому місті вже вдруге. Поїхав подивитися, як зараз живуть маріупольці, відчути їх настрій, дізнатися, чим можемо їм допомогти, зустрітися з друзями і недругами. Моя історія з Маріуполем почалася близько чотирьох років тому, коли мені запропонували посаду викладача в Маріупольському державному університеті. Тому я бував у місті практично кожен місяць. Тепер, звичайно, це відбувається рідше. Що стосується настрою більшості маріупольців, то вони, мені все частіше здається, просто хочуть, щоб ця війна закінчилася. Але так вважають зараз всі, хто опинився на лінії фронту.

Пам’ятаю, я приїхав в Маруіполь на дев’ятий день після того, як «Гради» обстріляли околицю міста. Зайшов до церкви Східного мікрорайону, де цього дня йшла поминальна служба. Коли я виходив після служби, повз мене до церкви пройшли чоловік і жінка. Раптом різко повіяло гаром. Спочатку я подумав, що цей запах приніс вітер від сусіднього згорілого будинку. Але вітру не було, і я зрозумів, що запах виходить від цієї пари, яка, мабуть, живе в одному з напівзруйнованих будинків.

Вам як журналісту доводилося до цього бувати на війні?

– Під час роботи на ММЦ «Інтерньюз» з оператором Сергієм Кореневим їздили до Афганістану. Ми провели там тиждень, але не на фронті, а на території біля Мазарі-Шаріфа, контрольованій афганським генералом Рашидом Дустумом. Тоді там була столиця законного уряду Республіки Афганістан. Одна історія мені запам’яталася особливо. Ми поїхали в табір таджицьких біженців, в якому знаходилися 40 тисяч чоловік. Тоді я подумав: «Яка ж біда повинна статися в своїй країні, щоб змусити людей шукати притулок в розірваному війною Афганістані». Але не став би проводити жодних паралелей. Війна завжди несе біди. Звичайно, мені нестерпно боляче усвідомлювати, що вона йде на моїй рідній землі. Хоча такий розвиток подій можна було не тільки припустити, але й передбачити. Війна Росії з Україною повинна була статися.

куликов

І ви це прогнозували?

– Теоретично я це завжди передбачав, тому що російська імперія не може так просто звикнутися з думкою про втрату територій. Розвиток подій став абсолютно зрозумілим до закінчення Олімпіади в Сочі. Тоді я записав на «Громадському Радіо» бесіду «Не хочу сліз, коли закінчиться Олімпіада в Сочі». Правда, ще сподівався, що Росія не переступить останню межу і не почне агресивно втручатися в справи України. Але реальність виявилася більш жорстокою.

А через кілька місяців ви звернулися з листом до Володимира Путіна.

– Це був звуковий лист, в якому я просив президента не втручатися у наші внутрішні справи. На нього мені навіть прийшла відповідь з канцелярії Путіна, мовляв, ваше звернення прийнято і зареєстровано. Все. Я дуже добре пам’ятаю події річної давнини, які різко змінили історію нашої країни. 5 березня минулого року на запрошення однієї з громадських організацій Криму «Демократичні та громадські ініціативи», яку очолює Юрій Шамков, я полетів до Сімферополя. Повинен був зустрітися зі своїми колегами-журналістами. Але в аеропорту Сімферополя мене вже чекав Юрій, він дав мені зворотний квиток і сказав: «Проведіть цей день як журналіст. Зараз набагато важливіше, щоб ви побачили, що відбувається в Криму і розповіли про це в Києві».

Цілий день я знаходився в самому Сімферополі і його околицях. Їздили в село Перевальне, де в той час перебувала в облозі наша військова частина. За ворота частини мене не пустили. Я пройшов лише за лінію бійців так званої самооборони Криму. Бачив і російських військових, але ні на одне моє запитання вони не захотіли відповідати. Під час поїздки я розмовляв з багатьма людьми, більшість з яких були кримчанами. Багато з них справді не були, так би мовити, ура-патріотами України, але при цьому як мислячі люди розуміли, що Росія нічого доброго їм не дасть.

 

куликов

 

Як ви думаєте, ми з вами ще поїдемо відпочивати на Чорне море в Крим?

Обов’язково. Якщо доживемо. Думаю, що врешті-решт Крим повернеться до складу України. Але станеться це дуже і дуже нескоро. Знаєте, зараз людей більше хвилює, чи почнеться подальше просування російських військ по українській землі. Це питання мені багато разів ставили в Маріуполі. Я запитав про це у штабі сектору «М». Мені відповіли: «Ознак підготовки великого наступу ми зараз не бачимо». У будь-якому разі нам не можна втрачати пильність і треба готуватися до того, що боротьба за мир буде неймовірно важкою і довгою.

У вас в кабінеті так і стоїть не розпакована велика фотографія, на якій відображена ваша зустріч із президентом-втікачем Віктором Януковичем. Вона зроблена під час відомої зустрічі в Межигір’ї, коли Янукович спеціально для журналістів пробігся по пеньках.

– Не тільки він скакав по цих пеньках… Фотографію мені подарували від адміністрації президента в один з моїх днів народження. На цій зустрічі були присутні журналісти чотирьох каналів. Без операторів. Після розмови з Януковичем кожен з нас отримав касету, з якої не було вирізано жодного істотного моменту. Тоді я вперше і востаннє був в Межигір’ї. Оскільки їхав на розмову з президентом України, то мені було, за великим рахунком, наплювати, яка там ситуація. Нас приймали в невеликому будиночку, який, тим не менш, був зразком розкоші для більшості українців. Спорудження розташовувалося на невеликій ділянці, поруч з басейном і дивним приміщенням з бджолами, в якому, за словами президента, він спав. Янукович розповідав нам, що це такий вид лікування: внизу бджоли, а зверху ти лягаєш і відпочиваєш. Президент був з нами ввічливий, посміхався, виглядав задоволеним. Перед тим, як ми сіли для розмови в альтанку, пробігся по пеньках.

Ви були на зустрічі з Януковичем, коли він давав одне з останніх інтерв’ю в якості президента України.

– Так, це сталося вже, коли почалися протести на Майдані, але не було ще кривавого розгону студентів. До Адміністрації президента запросили кілька журналістів, серед яких був і я. Мені здалося, що Янукович тоді був невпевнений і стривожений. Інтерв’ю тривало близько півтори години, потім нас затримали ще на дві години. Президент розповідав, чого йому коштувало рішення про непідписання угоди з ЄС і багато іншого. Тоді мені здалося, що Янукович насправді промовляв все це для себе, в черговий раз переконуючись, що рішення було правильним. Я відчував, що президент до кінця не довіряв Путіну. І в цьому він мав рацію, тому що насправді повалення Януковича було в інтересах Путіна та Російської Федерації.

куликовАле чому?!

Тому що завдяки цьому Росія отримала довгоочікуваний привід для анексії Криму та втручання у внутрішні справи України. Захищати російськомовних українців при президенті Януковичі, в тому числі Донбас, було абсурдно. Їм потрібно було усунути президента, щоб мати привід втрутитися.

Ви ніколи не хотіли піти в політику?

На позаминулих парламентських виборах пропонували, але мені це було нецікаво. Мене більше надихає робота на радіо і телебаченні.

Зараз моя робота ведучим на «Свободі слова» не займає більшу частину мого часу. Слава Богу, у мене відмінна команда і багато питань вже вирішуються протягом п’ятнадцяти хвилин.

Джерело: Факти і коментарі

02.04.2015 17:02
0 - 0



Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору