Телеведучий Андрій Куликов у Маріуполі вперше зачитав свій вірш про війну в Україні

Ведучий програми «Свобода слова» Андрій Куликов від самого початку воєнних дій в Україні часто відвідує різні міста на Сході. Він регулярно зустрічається з колегами і студентами місцевих навчальних закладів, бере участь у різноманітних дискусіях та ділиться своїми роздумами щодо ситуації у країні.

Днями Андрій Куликов відвідав Маріуполь, де зустрівся зі студентами-журналістами місцевого університету. Бесіда велась у контексті подій в Україні та, зокрема, в Маріуполі. У заході також узяв участь ще один ведучий телеканалу ICTV – відомий колумніст Павло Казарін («Ранок у Великому Місті»).

Експерти поділились зі студентами своїми думками про сучасну журналістику. Зокрема, Павло Казарін зауважив: «Це журналістика особових займенників. У ній є місце для «Я». Андрій Куликов, розмірковуючи про різне розуміння свободи з двох боків воєнного конфлікту, зазначив: «Я на власні очі бачив: і в Маріуполі, і в Донецьку люди виходили на протест заради України. При цьому люди по-різному розуміють, якою повинна бути Україна».

Там же в Маріуполі під час зустрічі з українськими військовослужбовцями Андрій Куликов уперше зачитав свій новий вірш, присвячений подіям в Україні. Наводимо його за згодою автора.

Довкола війна, а у нас – кохання. 

Ти просиш: “Не їдь!” А я мовчу. 

Ну, так: небезпечно. Та де гарантія,

Що, не поїхавши, тебе захищу?

Як встоїть наша з тобою столиця,

Якщо я не буду у тому селі,

Під котрим вороже військо з’явилося,

А ми – бо мене не було – відійшли?

Як вбережеться від ракети лелека –

А ми ж з тобою дитинку так хочемо! –

Якщо я дивитимуся здалека

Як ракети крають небо на клоччя?

Я зовсім не хочу з тепла у вогонь,

Тим більше – “Не їдь, благаю” – ти просиш.

Але кохання твоє – як бронь.

Я поїду. І виживу. І переможу.