Ведучий програми «Свобода слова» Андрій Куликов від самого початку воєнних дій в Україні часто відвідує різні міста на Сході. Він регулярно зустрічається з колегами і студентами місцевих навчальних закладів, бере участь у різноманітних дискусіях та ділиться своїми роздумами щодо ситуації у країні.
Днями Андрій Куликов відвідав Маріуполь, де зустрівся зі студентами-журналістами місцевого університету. Бесіда велась у контексті подій в Україні та, зокрема, в Маріуполі. У заході також узяв участь ще один ведучий телеканалу ICTV – відомий колумніст Павло Казарін («Ранок у Великому Місті»).
Експерти поділились зі студентами своїми думками про сучасну журналістику. Зокрема, Павло Казарін зауважив: «Це журналістика особових займенників. У ній є місце для «Я». Андрій Куликов, розмірковуючи про різне розуміння свободи з двох боків воєнного конфлікту, зазначив: «Я на власні очі бачив: і в Маріуполі, і в Донецьку люди виходили на протест заради України. При цьому люди по-різному розуміють, якою повинна бути Україна».
Там же в Маріуполі під час зустрічі з українськими військовослужбовцями Андрій Куликов уперше зачитав свій новий вірш, присвячений подіям в Україні. Наводимо його за згодою автора.
Довкола війна, а у нас – кохання.
Ти просиш: “Не їдь!” А я мовчу.
Ну, так: небезпечно. Та де гарантія,
Що, не поїхавши, тебе захищу?
Як встоїть наша з тобою столиця,
Якщо я не буду у тому селі,
Під котрим вороже військо з’явилося,
А ми – бо мене не було – відійшли?
Як вбережеться від ракети лелека –
А ми ж з тобою дитинку так хочемо! –
Якщо я дивитимуся здалека
Як ракети крають небо на клоччя?
Я зовсім не хочу з тепла у вогонь,
Тим більше – “Не їдь, благаю” – ти просиш.
Але кохання твоє – як бронь.
Я поїду. І виживу. І переможу.