PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD48L2NlbnRlcj48L2Rpdj4=
УКР
УКР

Андрій Куликов заплатив за себе як за 80 кілограмів багажу

0 - 0

 

 

Ведучий «Свободи слова» Андрій Куликов розповів глядачам про свою колекцію плюшевих ведмедів, поділився цікавими історіями з подорожей та дав пораду пішоходам.

За освітою Ви перекладач. Як потрапили в журналістику?

– За освітою я фахівець з міжнародних відносин і референт-перекладач. 1979 року було вкрай важко знайти роботу за цими спеціальностями. Старий приятель запропонував мені написати три матеріали на пробу до газети «NewsfromUkraine», до якої саме набирали нових працівників, бо удвічі розширювали обсяг. З трьох матеріалів два взяли до публікації і запропонували мені роботу. Отак і пішло з грудня 1979 року.

Ви тривалий час працювали в Лондоні. Чим, на ваш погляд, відрізняється телебачення українське від британського?

– Українське телебачення від британського відрізняється насамперед розпорошеністю ресурсів. А тому не здатне зараз творити настільки ж якісний продукт. Хоча пропорційно у нас талановитих, досвідчених і професійних телевізійників аж ніяк не менше.

Кого з іноземних політиків Ви запросили б в студію «Свободи слова»? Чому? 

–Залежно від теми, яку обговорюватимемо. Адже ми радше добираємо гостей під теми, ніж теми під гостей.

Чи існує у світі для вас приклад ідеального політика чи управлінця?

– Є політики, чиєю діяльністю я захоплююся чи глибоко її шаную. Але ідеалом ніхто нині для мене не є. Наприклад, Сальвадор Альєнде, який, на мою думку, був поміж послідовних демократів ХХ століття, не зміг втримати владу і забезпечити проголошений мирний перехід Чилі до соціалізму. За що і розплатився життям – зовсім не ідеальне закінчення.

Якби Ви стали власником телеканалу, якого б він був напряму? 

– Я людина найманої праці і можу лише мріяти про те, щоби бути власником телеканалу. А нездійсненні мрії гірші навіть від нездійснених. Тому про таке навіть не мрію.

А якби мали змогу робити свій власний проект, яким би він був?

– На радіо це була б програма про рок-музику, переважно англомовну, але й українську також. Можливо, щось на кшталт «Музичні паралелі», адже є дуже багато цікавих збігів і порівнянь між різними піснями. На телебаченні, якби грошей вистачило, була б програма «Мандри».

Отже, любите мандрувати?

–Дуже! За що я ще люблю професію журналіста, так це за те, що завдяки роботі в газеті мені вдалося помандрувати Україною. Ми дуже мало насправді знаємо про нашу країну. А якби грошей було небагато, або навпаки, ще більше, додалася б програма про Київ. У мене колись була ідея робити програму про Київ, яку я тоді умовно називав для себе «Суцільна забудова». Але я мав на увазі старі квартали, де є суцільна забудова. Про те, як живуть у Києві. Зараз це словосполучення сприймається вже по-іншому…

Який з ваших турів був найекстремальнішим?

– Подорож у відрядження до Риги за радянських часів, коли довелося аж до Вільнюса їхати на багажній полиці плацкартного вагону, бо не було квитків і довелося заплатити за себе як за 80 кілограмів багажу. 

 

Нездійсненні мрії гірші навіть від нездійснених

 

Де б Ви ще хотіли побувати, але ще не встигли? 

– У містечку Буша Вінницької області.

Ваші улюблені місця в Лондоні та Києві.

– У Києві це квартал між вулицями Володимирською, Пушкінською, Прорізною і Богдана Хмельницького. У Лондоні – місцевість Південний Кройдон.

З чого почалася ваша колекція плюшевих ведмедів?

– Підкреслюю, що то не колекція, а зібрання. І не я почав збирати ведмедів, а вони почали збиратися довкола мене. Гадаю, вони просто знайшли собі людину, при якій, як їм здається, можна провести певний час.

Як перекладач, кого із сучасних англомовних авторів хотіли б перекласти? Чи займаєтесь зараз перекладами?

– Може, не зовсім вже сучасних – Роберта Шеклі, Кліффорда Саймака, Вільяма Сарояна. Зараз перекладаю англомовні рок-пісні. 

Як ви прийшли до вегетаріанства? Ви вегетаріанець чи веган?

– Просто вирішив спробувати – як бути вегетаріанцем. Виявилося – цікаво. Якийсь час був веганом, нині вживаю молочні продукти. Можливо, знову стану веганом, коли знову стане цікаво.

Кухня якого народу вам до душі?

–Українська. Китайська. Народів Індії.

Яка ваша найулюбленіша страва?

– Смажені гриби з пиром і селерою.

Чи є у вашому оточенні люди, які вас надихають?

– Можливо, це звучатиме пафосно, але мене надихають люди, з якими я працюю. Хоч, мені здається, вони не відразу сприйняли й прийняли мене, коли я прийшов, і певний час до мене придивлялись. Але при цьому завжди допомагали мені на трактах, на перших програмах. Настав той момент, коли ми стали відверті одне з одним. Я це дуже ціную.

Найкраща порада, яку ви отримували у житті.

– Переходити вулицю лише на зелений сигнал світлофора, а дійшовши середини, подивитися в напрямку, звідки їдуть машини. Зараз ця порада доповнюється переходом «зеброю».

Що для вас щастя?

– Бути в мирі з собою.

Матеріал: «Телегид»

08.02.2012 17:36
0 - 0



Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору